Читати книгу - "Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України"

У поширенні степової рослинності простежується певна закономірність: у лісостеповій зоні на безлісих територіях у минулому розвивались лучні степи на глибоких чорноземах. У типовій степовій зоні на півночі була поширена різнотравно-типчаково-ковилова рослинність на звичайних чорноземах, на півдні – типчаково- ковилова на чорноземах південних і темно-каштанових ґрунтах, вздовж Азово- Чорноморського узбережжя – полиново-злакова рослинність на каштанових солонцюватих ґрунтах.

У середній смузі України залишилися лучні степи, де вони чергуються з полями та лісовими масивами, їх встеляють типчак, ковила, пирій, тонконіг, костриця, шавлія, конюшина. У Присивашші та вздовж узбереж морів збереглися ділянки полиново-злакових степів. Це перехідний тип рослинності – від степової до пустельної. У їх травостої переважають типчак, житняк, ковила і полин. Практично зникли різнотравно-типчаково-ковиловістепи, що займали північну частину степової зони, та типчаково-ковилові степи на Причорноморській низовині.

Різнотравно-типчаково-ковилові степи мали густий трав’яний покрив, що складався з ковили, тонконога, стоколосу, вики конюшної, горицвіту весняного, молочаю степового, шавлії, астрагалу. Колись вони займали простори Причорноморської низовини. Переважали типчак, ковила українська, келерія, кахрис, ферула, будяк, пижмо тощо.

На Донецькому кряжі та сході України колись були поширені чагарникові степи. У них представлені зарості карагани – кам’янисто-степового чагарника.

Невеликими ділянками в Кримських горах трапляються напівсаванні степи. У цих степах до злаків домішуються субтропічні види, поширені також люцерна, пирій повзучий, горошок тощо.

Луки України є справжньою скарбницею квітучого різнотрав’я, їх поділяють на заплавні, суходільні та гірські. Найбільш поширені заплавні луки з заростями лози та багатим травостоєм, у його складі – конюшина, жовтець, щавель, деревій, вівсяниця, мітлиця, тонконіг. На суходільних луках ростуть кульбаба, костриця, волошки, пирій, тимофіївка, біловус, мітлиця, пахучий колосок. Гірськими луками вкриті карпатські полонини та кримські яйли, їхні ізумрудні стрічки й поляни пронизують гірську систему від рівнин до вершин. Трав’яний покрив там доволі багатий. Це костриця, біловус, щучник, конюшина, арніка, тирлич, зозулинець тощо.

Низинні луки тривалий час обводнені. У їх трав’яному покриві переважають вівсяниця червона, тимофіївка лучна, осока звичайна, конюшина лучна і біла. Луки використовуються як сіножаті.

М’який, вологий клімат Карпат сприятливий для лучної рослинності. Зелений соковитий килим її займає заплави, низькі тераси, вирубки, галявини й узлісся. Великі масиви гірських луків – це старі зарослі перелоги. Луки займають у середньому 35 % сільськогосподарських угідь.

Значну частину лук Полісся нині вилучено з господарського використання, оскільки вони забруднені радіонуклідами після катастрофи на ЧАЕС.

Болота займають близько 2 % території України. Найбільш поширені вони дістали на Поліссі. Тут трапляються болота, вкриті килимом сфагнових чи зелених мохів, над яким здіймаються журавлина, багно, росичка, зірочник, підмаренник.

Болота мають значні запаси торфу. Це порода рослинного походження, утворена протягом тисяч років із недорозкладених рослинних залишків (трав, мохів та деревини), які внаслідок високої вологості та поганого доступу повітря мінералізувалися лише частково. Вік сучасних торфовищ – 5–10 тисяч років. Розробляють торф відкритим способом, оскільки всі торф’яні родовища розташовані на земній поверхні. Торф використовують у сільському господарстві та тваринництві, лікуванні, біохімії та енергетиці.

За розміщенням розрізняють болота заплавні, низинні, долинні, притерасні, старих річищ, схилові. Найбільш поширені низинні болота. Тут переважають трав’яні та трав’яно-мохові угруповання. Поширені осока, очерет, рогіз, тростяниця, хвощ, лепеха, вільха чорна, менше – сосна, береза, верба, березові й вербові чагарники.

Багато боліт осушені й використовуються як сіножаті, на них вирощують технічні, кормові та зернові культури.

…найвище дерево в Україні – модрина європейська? У Рахові зрубали дерево, яке у віці 140 років мало висоту 54 м. Найнижче дерево – верба туполиста: у Карпатах росте карликовий вид заввишки до 15 см.

У минулому майже вся територія нащої країни була покрита природною рослинністю, але з розвитком землеробства рослини змінювались і тепер понад 50 % земель займають штучні рослинні угруповання, створені людиною на місці знищених перед цим природних рослинних угруповань.

Рослини постачають в атмосферу кисень, є незамінними в харчуванні людини та як корм для тварин, оскільки засвоюють із ґрунту корисні речовини та завдяки фотосинтезу нагромаджують сонячну енергію. Вони використовуються як цінні лікарські засоби, будівельні матеріали, сировина для різних галузей промисловості. Серед зеленого світу рослин людина черпає наснагу, естетичну насолоду, натхнення, відновлює сили і здоров’я.

Рослини здавна використовувались як паливо. Не тільки торф, а й вугілля, нафта, природний газ